Нещодавно задумався, наскільки нткченная життя. Якого це, виглядати щасливим, коли реальність абсолютно інша? Повідувати я не майстер звичайно, у мене зазвичай думки в голові плутаються. Я обожнюю, коли задають питання. Але ж і так не навчився говорити з людьми... Чому? Не було досвіду. У мене не було людей, з якими я міг розмовляти. З якими я міг гуляти. У мене були уроки. Вічні уроки. Відсутність будь-якої зв'язку. І відчуйте цей біль, коли все наше підліткове суспільство йдучи в ногу з часом, забуває такі поняття як спілкуватися наживо. І сидиш ти на вулиці, один. Не тому що гуляєш. А потомучто робити нехуй. Уроки зроблені, другі уроки зроблені, треті уроки зроблені. Жерти нічого. А на вулиці спека. Та й гуляти ні з ким. Грати в комп? Ха, смішно. І тоді я знайшов як то кажуть троянду серед гною. Мітла. І я почав підмітати двір. З нудьги. І мені було ахуенно. Я ніколи не відчував себе краще. Я кайфував, займаючись тим, за те гноблять. І я повертався до неї щодня. Я пам'ятаю цей вік. Коли я не міг нічого заперечити матері, пояснити як мені хуево. І не тому що не вмів, а я просто блять, боявся. Пройшли роки. А що змінилося з того віку? Що я зрозумів? Що запам'яталося вражаючого? Чи були радості з друзями? Звичайно були, нехай і дрібні. А в іншому, не змінилося буквально ні-ХУ-Я. ось у мене є телефон. Який мені нахуй не потрібен, крім як дивитися сраний кинопоиск. Є комп, яким не можу скористатися. Хто то скаже. Гаразд клмпа немає, на телефоні з вай фаєм можна всяке! Комунити, соц мережі, чати, та всяка соціалогічна солодкість! А я не можу цього відчути. Тому що не змінилося нічого. Я як був самотнім уебком, що не знає світ, не скуштувавши всю красу, так і залишився. Може у мене мати рушила? Звичайно, з боку говорити таке, можуть і уебать. Але коли я коротко повідував все це одному другові, який якраз таких дисплін дотримується, що "за рідню порву", він тільки співчутливо хитав головою. І називав мою матір того. У мене не залишилося вибору, окрім як хуярити всім словниковий запасом її. Я знаю, що це буде звучати огидно, але ти мама, зіпсувала моє дитинство. Думаєш якого хуя від тебе пішли 2 синів?! Та тому що ти сука неврівноважена! У вас психічні розлади! Питаючи в дитинстві братанів, че вони так з мамою, вони відповідали одне: вона псих. Такі вчинки аж передумати треба. Що сказати про зіпсоване дитинство? Про вчинки це двинутой? Про бля, готуйтеся, зараз буде піздєц. Ну по-перше. Моя мати хуеет з прикормки під назвою "розумні діти олімпіадники" (сорян за меми з палеозойської ери за 300). Я розумію, це кайф коли твій син хуярит вперед за кілька класів, здає чверті І півріччя на п'ятірки, і виграє Олімпіади. Але це не варто блять того, що б хуярит свою дитину головою об стіл, хапати за волосся, і тягнути так по всій кімнаті, врізаючи голову дитини у всі меблі. Пекельна біль, коли тебе деруть за волосся, ти попутно прилітаєш щелепа в ліжко, болить голова, а ти прилітаєш на підлогу, який закиданий підручниками, а за вікном вже світає, а отже йти в школу не виспівшімся. Їй цього не зрозуміти. Їй не зрозуміти того кайфу, коли опускаєшся на подушку, знаючи що спати будеш всього півгодини. Але ти посміхаєшся. Тобі добре. Висохлі сльози... Пошкоджене волосся, які ти береш в кулак, і відриваєш. Ти насолоджуєшся цим. Якого, а? Знову ж таки, це травмоване дитинство 10-12 років. Якщо і були спроби підняти на мене руку, то, слава Тобі, Господи, що у нас є турніки вдома. Потренувався, сильним став. Вона намагається на тебе підняти руку, замохнутися, ти просто її хапаєш, зітхаєш, і відводиш. Я не зроблю їй боляче. Я просто їй скажу що так робити не треба, і якщо треба буде, я зроблю так, що б вона не рухалася. Тому що я не така уебіщная тварюка як вона. Начебто з фіз. насильством все. Хоча ми починали про навчання, все одно вийшло не погано. Додам про навчання лише те, що я провів все дитинство з ними. Я нічого не пам'ятаю. Просто доп, освіта.
У Туреччині, в таборі, на пляжі, у мами на роботі... Я завжди діставав злоебучуюю зошит і починав...
Це було тільки по-перше, і ми плавно переходимо до другого. До фінансів. Швидше до змісту своїх дітей, якого немає. Як зрозуміти немає? Запитаєте ви? Взагалі не містить? І як ти живеш? Цілком собі жив, мені готували, купували одяг, яку я просив, і навіть що то дарували. До одного моменту.
Зрозумівши з часом, що моя майстерність в 3Д дизайні, я вирішив заробити на цьому. І... Цілком заробляв! До 13 років я ходив без телефону. І він би у мене по факту не з'явився б, якби я сам його не купив. Купив тоді пам'ятаю редмі 9А, в провулку, за 3200. Я мало не ссав від щастя. Я тоді був на велосипеді, і пам'ятаю ситуацію, що від щастя забувся, і заїхав на зустріч машинам. Звичайно без травм обійшлося, але незадоволені водії залишилися) приїхавши додому, я відразу почав завантажувати ігри, що б в санаторії було у що зіграти (я його купив прямо перед ним, тому що в ньому роблять
В Турции, в лагере, на пляже, у мамы на работе... Я всегда доставал злоебучуюю тетрадку и начинал...
Это было только во первых, и мы плавно переходим ко второму. К финансам. Скорее к содержанию своих детей, которого нет. Как понять нет? Спросите вы? Вообще не содержит? И как ты живёшь? Вполне себе жил, мне готовили, покупали одежду, которую я просил, и даже что то дарили. До одного момента.
Поняв со временем, что моё мастерство в 3д дизайне, я решил подзаработать на этом. И... Вполне зарабатывал! До 13 лет я ходил без телефона. И он бы у меня по факту не появился бы, если бы я сам его не купил. Купил тогда помню редми 9а, в переулке, за 3200. Я чуть ли не ссал от счастья. Я тогда был на велике, и помню ситуацию, что от счастья забылся, и заехал на встречу машинам. Конечно без травм обошлось, но недовольные водители остались) приехав домой, я сразу начал скачивать игры, что бы в санатории было во что сыграть (я его купил прямо перед ним, потому что в нем делают было нехуй, а ехать туда без телефона смысла не было.) ну и короче спалился. В санаторий поехал без него, потом е лето не видел его, а получил я его только с род контролем на час. ВНИМАНИЕ СУКА ВОПРОС, ЗА ЧТО Я ПЛАТИЛ?
а) за род контроль
б) за отбирание его
в) потому что ты додик самонадеяный.
г) все выше перечисленное
Верный ответ - г.
Прошло время, я работал, и на др 14 лет решил себе подарок сделать. Купить норм телефон. За 15к. (спасибо брату из Питера, который мне тогда скинул многа денек). Купил, по кайфовал с бабушкой, а когда мама приехала угадайте что? Снова классические забирания телефона и род контроль. Вопрос тот же, за что я платил?...
Прошло время. Новый год. И где то в марте. Я понял. Все, это пиздец. Это не нормально. Я забрал телефон, и отказался его отдавать. Снёс настройки, и зажил жизнью. Мать уже орёт и придумывает что сделать. Ох уж эта сука, но она заблокала вый фай, заблокала симку, сказала покупать еду на свои деньги, и платить за аренду комнаты. Ну типо классика общага. Только есть нюанс. МНЕ 14 БЛЯТЬ, НЕУРАВНОВЕШАННЯ ТЫ СУЧЬЯ МАТЬ!!! И начял работать. Друзья сочувствовали, я прогуливал уроки и не учился , мать игнорила. А я не знаю почему, кайфовал. Я живу сам. С тем что имею. (работал кстати я в библиотеке в школе (Там настолько мощные ноуты были, что тянули вар тандер на средних 60 фпс!)). Конечно денег хватало едва ли на аренду. И вот представьте вы очень голодный, сидите, и вас тошнит, у вас комната завален барахлом выживания, ты знаешь, что аокорям тебя только в школе, а на тебе горит два заказа, а сделать ты их не можешь, так как библиотека тока завтра. Вот так и жил. И дожил до днюхи. 15 лет. Ебануться можно. Я купил ноут. Свой. Был кончено компа брата, который он оставил на прощание, но эта сука его сразу же забрала, поэтому про него нету смысла и рассказывать. Но я купил свой ноут. Блять. Ноут. Сука. Когда увидел это чудо за 8 к. С видюхой GTX, с 8+8 оперативы, и 500 Гб памяти... Я был готов хоть сдохнуть за него. И вот представьте, идет ливень, а на часах 22. Тебе надо переться через пол города. И потом обратно. Возращаешьс ят ы к ночи. Включаешь его... И кайфуешь. Кстати, угадайте что мать на др подарила? Кеды, которые пришли и ушли на озон. Они оказывается были, а я и не знал. Не суть. Купил ноут я кайфанул от стока, но моя радость быстро омрачилась. По факту: стойковый пк без доступа к интернету просто груда метала. Я вернулся к точке невовзврата. Подзломав дома инет, и все такое, скачал основы и занялся работой. Лагеря и все такое, санаторий, от куда мне пришлось уехать с убытками. С какими? Ща скажу. Я сказал матери, что увезите меня отсюда любой ценой, можете ноут и тел забрать. Я думал заберут и отдадут, так как это по праву моё. Я ошибался. Телефон я украл свой конечно, но суть в том, что ноута то у меня нет. И вай фая. Кроме соседей. Пиздить инет у соседей так себе затея, т. к. под это умудрились придумать статью. С у меня лишних денег нет. Вот и сижу и пишу. Не спал уже 2 ночи. Потому что хуею. Я писал это несколько часов, потому что уже как овощ. И не могу нормально писать. Спасибо Т9. Помог понаписать.
Но что то мы уклонились от темы. Ноут. Его отсутствие. Моего, честно купленного ноута. По закону моего. Пишу, что я пойду на пиздец, лишь бы вернуть его. Потому что он мой. У меня проекты личные, которые надо делать. Работать, на еду зарабатывать. Летом я потратил все резервы, так как в школе не работают. Счёт в итоге у матери.